Психологічні притчі

Притчі: мудрість поколінь

У притчах прихований глибинний досвід поколінь. Це важливі базові знання, які має розуміти кожна дитина. Погодьтеся, що навчити ловити рибу набагато важливіше, ніж дати усе готове. Через притчі ви допоможете своїй дитині усвідомити правду і брехню, любов і байдужість, радість і гнів, важливість навчання та сміливість. Читання книг, в тому числі й онлайн – це найкращий спосіб провести дозвілля з дитиною. Обирайте читання та розвиток всією родиною!

 (<<читати далі...>>)

Не все відразу

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до вірян. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду.

Священик замислився:

– Чи слід мені говорити?

Зрештою він наважився запитати конюха:

– Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити?

Конюх відказав:

– Пане, я проста людина, я в цьому нічого не тямлю. Але, коли я заходжу до стайні і бачу, що всі коні розбіглися, і залишився лише один кінь, я все одно нагодую його.

Священик, прийнявши ці слова близько до серця, почав проповідь. Він говорив дуже довго, і в кінці він нарешті відчув полегшення.

Йому захотілося дізнатися, наскільки гарною була його промова . Він поцікавився:

– Тобі сподобалася моя проповідь? Як тобі мої притчі?

Конюх відповів:

– Я вже говорив, що я проста людина і не дуже тямлю в цьому. Та коли я заходжу до стайні і бачу, що всі коні розбіглися, і залишився лише один кінь, я все одно нагодую його. Але я не дам йому весь корм, що призначався для всіх коней.

Джерело:

https://pritcha.com.ua/tag/zhittyeva-mudrist/

Відповідь

Декілька чоловік ображали одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповів їм посмішкою, та побажав здоров’я.

Дивуються люди:

– Ти дякуєш і бажаєш тим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?

На що старий з посмішкою відповідає:

– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа. У мене в душі немає образи та гніву.

Джерело:

https://pritcha.com.ua/tag/zhittyeva-mudrist/

Притча: добре чи погано?

Один чоловік зустрів в лісі дикого коня і забрав його собі.

– Ого-го! – Сказали сусіди, так от взяв і обзавівся конем пощастило тобі!

– Не знаю, пощастило мені чи ні … – відповів він.

Його син став об’їжджати цього коня, а він був норовливий і скинув його. Хлопець зламав обидві ноги.

– Ах! От лихо! – Вигукували сусіди – як погано!

– Я не знаю добре це чи погано – відповідав чоловік.

Незабаром почалася війна і всіх придатних юнаків забирали в армію. Сусідські сини теж вирушили на війну і загинули там.

– Добре тобі, – говорили люди, що залишилися без дітей – твій син залишився живий.

– Я не знаю, добре це чи погано – як і раніше відповідав чоловік.

***

Доволі часто ми не відразу помічаємо взаємозалежність подій та як наші рішення відображаються на нашому ж житті… Не поспішайте з висновками. Час все розставляє по місцях, коли емоції вщухають.

Джерело:

https://www.welldone.org.ua/pritcha-dobre-chi-pogano/#more-6243

Чудова та повчальна казочка Ксенії Чернявської розповість малюкам про те, що мудрість та розум завжди мають товаришувати з терпінням та поміркованістю. Тільки тоді, вони будуть доповнювати одне одного й служити на благо іншим, та наповнювати усе довкола яскравим світлом. А от нерозважливість, заздрість та лінь знищать кожного, хто впустить їх у свою душу. Пам'ятайте: світло добра горить яскраво і його важко загасити, коли у серці живе любов.

 << дивитись відео >> 

Бажання на новий рік

Притча про цілі.

 - Алло, доброго дня! Чи можу я поговорити з Богом?

- Доброго дня! З'єдную!

- Доброго дня, Душенько моя! Я уважно слухаю тебе!

- Господи, попереду Новий рік! Прошу Тебе, виконай мої бажання!

- Звичайно, дорога, все, що завгодно! ... Але спочатку я тебе з'єднаю з відділом виконаних бажань, постарайся зрозуміти, які ти допускала помилки в минулому!

 ... металевий голос в трубці: «Зачекайте, будь ласка, зараз з'єднаємо з оператором відділу бажань»

 ... Чекаю ...

- Вітаю вас! Щоб б ви хотіли дізнатись?

- Доброго дня! Мене до вас перенаправив Господь сказав, що перш ніж загадувати нові бажання, добре б прослухати колишні.

- Зрозуміло, хвилиночку ... А, ось! Всі бажання душі. Важкий фоліант! Ви слухаєте?

- Так, уважно.

- Починаємо з останнього року:

1) Набридла ця робота! (Виконано, робота набридла!)

2) Чоловік не звертає уваги (виконано, не звертає!)

3) Ой, мені б трохи грошей (виконано, на хліб вистачило, на чоботи не потягнеш!)

4) Подруги - дурепи (виконано)

5 ) Мені б хоч якусь квартирку (виконано, на 10 поверсі під самим дахом, дах тече, просила адже якусь!)

6) Мені б хоч якусь маленьку машинку (отримай «Запорожець» давненького року)

 7) Ой, ну хоч би у відпустку, хоч куди-небудь (виконано, до свекрухи на дачу, їй якраз робоча сила потрібна)

8) Ну щож таке, ніхто квітів не подарує (виконано,  не подарує!)

- Продовжувати? Тут приблизно на рік читання!

- Ні, ні, я все зрозуміла !!! Перенесіть мій дзвінок на Творця!

 - Господи, я все зрозуміла !!! Я буду відслідковувати кожну думку, навіть найменшу !!! Я прошу Тебе завжди посилати мені позитивні думки і цілі!

Джерело:

https://psycabi.net/pritchi/301-zhelaniya-na-novyj-god-pritcha-o-tselyakh

Три маленькі історії-притчі, які змушують задуматися.

1. Одного разу жителі села вирішили молитися за те, щоб пішов дощ. У день запланованого молебню всі люди зібралися разом, але тільки один хлопчик взяв з собою парасольку. Це ВІРА.

2. Коли ви підкидаєте однорічну дитину в повітрі, він сміється, бо знає, що тато впіймає. Це ДОВІРА.

3. Кожну ніч, коли ми лягаємо спати, у нас немає гарантії, що на наступний ранок ми будемо живі, але ми як і раніше заводимо будильник на завтра. Це НАДІЯ.

Джерело:

https://vklik.org.ua/post/try-istoriji-yaki-zmushuyut-zadumatysya.vk#more-7040

                                             

Турбота

Лікар заклопотано схилив голову. Стан його пацієнта не покращувався. Уже десять днів лікування не давало жодного результату. Старенький не залишав лікарняного ліжка, здавалося, що, втомлений і зневірений, він втратив бажання змагатись за життя.

Наступного дня лікар був здивований. До старенького враз повернулася уся його енергія. Сидів, опертий на подушки, його обличчя знову набуло здорового вигляду.

– Що сталося?- запитав лікар. – Лише вчора ваш стан був просто розпачливий. Нині ваш організм функціонує прекрасно! Чи міг би я знати, що ж трапилось?

Старенький усміхнувся. Спокійно ствердив:

– Маєте рацію, лікарю. Дещо трапилось. Учора мене відвідав мій онук і сказав: “Дідусю, мусиш негайно повертатись додому, бо поламався мій велосипед”…

Бруно Ферреро

Джерело:

https://vklik.org.ua/post/turbota.vk#more-4497

Притча про сусіда

Купив чоловік собі новий будинок – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту накоїть.

Одного разу прокинувся чоловік у хорошому настрої, вийшов на ганок, а там – відро зі сміттям. Він взяв відро, сміття викинув, відро вичистив до блиску, назбирав в нього найбільш стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда.

Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!». Відкриває двері в надії на скандал, а той простяг йому відро з яблуками і сказав:

– Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Джерело:

https://vklik.org.ua/post/prytcha-pro-susida.vk#more-4478

Чарівний міст

Притча про обман.

Селянин йшов по дорозі зі своїм сином. Син розповідав щось батьку і сказав йому неправду. Селянин здогадався, що син обманює його. Тоді він сказав:

– Зараз, синок, ми підходимо до мосту. Цей міст не простий, а чарівний – він провалюється під тими, хто говорить неправду.

Коли син почув це, він злякався і зізнався батькові, що обдурив його.

Селянин з своїм сином вступили на міст, і раптом … той провалився.

Але ж я тебе обдурив, – зізнався селянин хлопчикові, коли вони вибралися на берег. – Чарівних мостів не буває.

                     ***
Часом наші необдумані слова ще й не до таких наслідків приводять….

Джерело:

https://vklik.org.ua/post/charivnyj-mist-prytcha-pro-obman.vk#more-1826

ПРИТЧА 

"Врятувати одну зірку"

Людина йшла берегом і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх сторін. Здавалося, на піску — мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
— Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? — Запитав чоловік, підходячи ближче.
— Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинув-нут, — відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
— Але це просто нерозумно! — Закричав чоловік. — Озирнись! Тут мільйони морських зірок, берег просто всіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить задумався, кинув її в море і сказав:
— Ні, мої спроби змінять дуже багато … для цієї зірки.

Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ні-коли нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з’являється можливість зробити відразу дуже багато чого.Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим у дрібницях.
(Семюель Джонсон, 1709-1784, англійський письменник і мислитель)

Філософська притча 

«Які люди живуть в  містечку?»

Одного разу чоловік сидів в оазисі, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав:

— Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?

Старець відповів йому питанням:

— А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?

— Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!

— Тут ти зустрінеш таких самих, — відповів йому старець. Трохи згодом, інший чоловік наблизився до цього місця і задав те ж питання:

— Я щойно приїхав. Скажи, мудрець, які люди живуть у цьому місті?

Старець відповів тим же:

— А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?

— О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.

— Ти знайдеш таких же і тут, — відповів старець.

Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. І як тільки другий чоловік відійшов, він звернувся до мудреця з докором:

— Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно різні відповіді на одне і теж запитання?

— Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бач, що оточують нас люди стають тим, що ми знаходимо в них.

ПРИТЧА "Знайдеться той, хто не згоден"

Батько зі своїм сином і віслюком в полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на віслюку, а син вів його за вуздечку.

— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за віслюком. Як ти можеш ліниво сидіти на віслюку, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з віслюка і велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:

— Як не соромно! Малий сидить верхи на віслюку, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.

Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на віслюка позаду нього.

— Люди добрі, бачили ви щось подібне? – Заголосила жінка, що йшла їм на зустріч. — Так мучити тварину! У бідного віслюка вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!

Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з віслюка. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:

— Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе когось з вас на собі?

Батько сунув віслюку повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.

— Що б ми не робили, — сказав він, — обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.

ПРИТЧА  ПРО ТЕ, ЯК  ЗНАЙТИ  ХОРОШУ  ШКОЛУ

Батьки вибрали для сина кращого вчителя. Вранці дідусь повів онука до школи. Коли дід і онук увійшли у двір, їх оточили діти.– Який смішний старий, – засміявся один хлопчик.

– Гей, маленький товстун, – скорчив гримасу іншій.

Діти кричали і скакали навколо діда і онука. Тут вчитель подзвонив у дзвіночок, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов на вулицю.

– Ура, я не піду в школу, – зрадів хлопчик.

– Підеш, але не в цю, – сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука до себе додому, доручив його бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя. Побачивши якусь школу, дід зайшов у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших – дражнили його. Дід мовчки повертався і йшов. Нарешті, він увійшов в крихітний дворик маленької школи і втомлено притулився до огорожі.

Задзвенів дзвінок, і діти вибігли у двір.

– Дідусю, вам погано, принести води? – Почувся голос.

– У нас у дворі є лавка, сідайте, будь ласка, – запропонував один хлопчик.

– Хочете, я покличу вчителя? – Запитала інша дитина.

Незабаром у двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:

– Нарешті, я знайшов кращу школу для мого онука.

– Ви помиляєтесь, дідусь, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов. Увечері мама хлопчика запитали діда:

– Батько, Ви неграмотні. Чому Ви думаєте, що знайшли кращого вчителя?

– Через учнів дізнаються про вчителів, – відповів дід.

                               

ПРИТЧА 

 "Два погляди на світ"

Коротка і мудра притча про два типи мислення, які впливають на наше життя.

Якщо запитати муху, чи є в околицях квіти, вона відповість:

– Не бачила жодних квітів. Зате гною в цій ось канаві повнісінько.

І муха почне перераховувати всі смітники й помийні ями, на яких побувала.

Запитайте бджолу, чи бачила вона в околицях якісь нечистоти, і вона відповість:

– Нечистоти? Ні, не бачила ніде. Тут так багато запашних квітів!

 Шлях бджоли і шлях мухи

У давній культурі є поняття двох основних типів свідомості людини: свідомість (менталітет) мухи і свідомість (ментальність) бджоли.

У чому відмінність? І муха, і бджола однаково потрібні в природі. І та, і інша люблять солодке. Вони можуть жити в одному просторі, але зовсім різними життями.

Бджола цілеспрямовано летить до квітів і видобуває нектар, з якого потім зробить мед.

Муха теж летить до квітів, але дорогою постійно відволікається на зустрічні коров’ячі та конячі кізяки і зацікавлено починає роздивлятися: а що ж це таке? Спускається вниз уважно подивитися і все з’ясувати…

У підсумку вона так занурюється у всебічне дослідження гною, що найчастіше взагалі забуває, що летіла до квітів.

Бджола, натомість, навіть залетівши на смітник, шукає квіти, які дадуть їй нектар і пилок. Муха ж, залетівши і в чудовий сад, обов’язково знайде сміття і бруд.

Так само і люди. Кожен з нас серед інформаційних полів вибирає шлях або бджоли, або мухи.

 Свідомість мухи

Людина зі свідомістю мухи завжди помічає «коров’ячі кізяки». А головне – вона завжди хоче детально дослідити це питання. Хто залишив? Коли? Чому Петрови розлучаються? Чому в країні криза і хто винен? У кожному «коров’ячому кізяку» треба длубатися обов’язково і дуже довго. Всебіч обговорити, припустити, розслідувати…

 Свідомість мухи – знаходити в усьому негатив і занурюватися в нього

Люди-мухи в усьому помічають лише негатив, в будь-якій ситуації вони постійно чимось невдоволені. Виходячи з дому, всуціль не бачать сонця, а лише сміття і нечистоти на газоні. Між переглядом цікавого й мудрого фільму і кримінальної телепередачі неодмінно виберуть останнє.

 Свідомість бджоли

Людина зі свідомістю бджоли знає, що в світі існує добро і зло, краса і сміття, низьке й високе. Вона чітко усвідомлює, що це її вибір – звертати увагу на те або інше, повсякчас концентруватися на негативному або позитивному. Людина-бджола прагне нести в світ тільки добро і позитивні емоції й новини. Вона не перекидає на інших свої проблеми, рідко ниє й скиглить і ніколи й нікого злостиво не критикує і не засуджує, не зневажає, не принижує і не проклинає. Завжди намагається знайти у всьому кращі сторони і прагне до позитивного мислення, - як бджола, що рухається до нектару, стараючись оминаючи бруд, помийні ями і смітники.

 Свідомість бджоли – знаходити позитив і радіти життю

Бджолі абсолютно нецікаві чуже сміття й бруд. Вона хоче бачити красу квітів, вдихати їх аромат і збирати нектар. Її цікавлять лише хороші якості, тобто позитив, краса, користь – все найкраще.

 Хто Ви – бджола чи муха?

А тепер задумайтеся – чия поведінка вам ближча? Як часто ви відволікаєтеся на різне сміття на шляху до нектару, до своєї мети? Як ви ведете себе в різних життєвих ситуаціях – як бджола чи як муха?

Побачивши прекрасне, вловивши аромат квітів і спробувавши нектар, намагайтеся повертатися до цього все частіше і частіше. Важливо не втрачати орієнтир, а зробити націленість на позитив – стилем мислення, способом життя.

 Наше сприйняття притягує ту реальність, на яку спрямована наша увага

Коли на вашому шляху зустрінуться коров’ячі чи конячі або ж собачі кізяки, не звертаючи на них великої уваги, летіть далі!

Перший і найголовніший крок до здійснення корінних і довготривалих змін у житті – розуміння суттєвої, принципової різниці між цими двома типами свідомості й мислення: бджоли і мухи.

Другий крок – зробити рішучий і усвідомлений вибір на користь свідомості й мислення бджоли.

Третій – повсякчас прагнути, старатися й вчитися постійно й неухильно дотримуватися цього вибору. Допоки це не стане вельми твердим і однозначним стрижнем і суттю нашого життя. І що, до того ж, - безсумнівно та однозначно і явно позитивно – впливатиме і на стан нашого фізичного здоров’я.

Ми, зазвичай, знаходимо тільки те, що шукаємо.

Приємного польоту!

Джерело: https://www.kyrios.org.ua

ПРИТЧА  ПРО  ЯБЛУКА

    Маленька дівчинка тримала в руках два яблука. Її мама м'яко і з посмішкою запитала свою маленьку принцесу: «Мила, ти не могла б дати своїй матусі одне з двох яблук?»

Дівчинка протягом декількох секунд дивилася на маму, потім раптово надкусила одне яблуко, а потім швидко інше.

Жінка відчула, як посмішка застигає на її обличчі і дуже постаралася не означити своє розчарування. Вона засмутилася, що її улюблена донечка не побажала з нею ділитися.

І раптом дівчинка простягнула одне з укушених яблук і сказала: «Мама, візьми ось це, воно більш солодке!»

Незалежно від того, наскільки ви доросла, досвідчена і обізнана людина, ніколи не поспішайте судити інших. Дайте їм можливість порозумітися. Те, що ви бачите, може бути дуже оманливе.

Часто бачачи тільки загальну картинку, ми помиляємося в істинних мотивах дій іншої людини.

                                                                     Джерело: https://www.kyrios.org.ua

ПРИТЧА  ПРО  СТРАХ

Далеко в горах жив один старий пустельник. Він жив з того, що йому приносили люди.

До нього приходили в пошуку мудрості і бідні і багаті, і чоловіки і жінки, старі і молоді. Кожен, хто підходив до його скиту, повинен був перейти через висячий міст, під яким було величезне провалля. Іншої дороги не було.

Часом люди доходили до початку мосту і розверталися геть. Дехто доходив навіть до середини. Але через вітер, страх висоти розверталися назад. Хто ж доходив до кінця мосту, тому залишалося пройти кілька десятків метрів до невеличкого скиту, де жив сам пустельник.

Пустельник радо приймав кожного. Цього дня він прийняв ще одного гостя, старшого сивочолого чоловіка. Все його навчання, як і завжди полягало в тому, що він підводив гостя до вікна і показував на юрбу людей на другому кінці провалля. "Більшість людей, які живуть з того боку провалля взагалі не хочуть сюди прийти, неголосно твердив мудрець. Вони не шукають нічого. Ті ж, що пустилися в дорогу, мають дуже багато запитань і велике бажання прийти сюди. Але страх не дає їм можливості ступити на цей міст. Бачиш, дехто зробив кілька кроків, виглянув через міст і повернувся назад. Величина провалля була більшою за його бажання мудрості. А он, дехто насмілився дійти до середини мосту. Вітер, розхитавши міст, розхитав і його самого. Так сумніви разом із страхом змусили його повернути назад".

Він повторював свою науку тисячі разів. Вона всім дуже подобалась.

"Тобі, звернувся він до гостя, вдалося подолати те все, питай мене, що хочеш".

Гість помовчав трохи і сказав: "Шкода, що ти так захопився розповіддю, що не пізнав мене. Я твій молодший брат. Я прийшов сюди, щоб повідомити про смерть нашого батька. Похорон завтра. Якщо ми вирушимо негайно, ти встигнеш з ним попрощатися".

Пустельник негайно зібрався і підійшов з братом до провалля. Брат швидкими і впевненими кроками вирушив першим. А пустельник не міг ступити і кроку. Він раптом усвідомив, що проживши десятки років на одному місці, він сам за цей час не ходив по мосту ні разу. Він побачив зблизька провалля, сам міст, що струхлявів за стільки років і відчув сильний вітер.

Він дочекався, коли брат дійде до іншого кінця, взяв сокиру і обрубав канати, що підтримували міст.

Брат не оглядався назад. Він та інші чули ридання чоловіка, який усвідомив те, що все чого він навчав, було великою оманою.

Вчити можна те, що ти досвідчуєш на собі кожного дня.

о. Олег Кобель

                                                                    Джерело: https://www.kyrios.org.ua

ЛИСТ ДИТИНИ ДО БАТЬКІВ

ПРИТЧА ПРО ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ

ПРИТЧА ПРО МАМУ

СОЦІАЛЬНИЙ РОЛИК - МАМА

СОЦІАЛЬНИЙ РОЛИК - ТАТО

ПРИТЧА  ПРО  ЛЮБОВ  ДО  МАТЕРІ

Не менш важливими є стосунки між членами сім'ї. Ми часто пояснюємо дітям, що слід проявляти повагу до своїх батьків, піклуватися про них. Але притчі для дітей, подібні цій, що наведена нижче, скажуть краще будь-яких слів.

Сиділи біля колодязя мудреця і три жінки, а поруч з ними граються три хлопчика. Ось говорить перша жінка: «У мого сина такий голос, що всякий заслухається». Друга хвалиться: «А мій такі акробатичні фігури може показувати - задивишся». І тільки третя мовчить. Звертається до неї мудрець: «Що ж ти про свого сина не розповідаєш?». А вона відповідає: «Та нічого в ньому незвичайного немає».

Ось набрали жінки повні відра води, і мудрець з ними вирушає. Чують: перший хлопчик співає, соловейком заливається. Другий навколо них колесом ходить. І тільки третій підійшов до матері, взяв важкі відра й поніс додому. Запитують перші дві жінки у мудреця: «Ну як тобі наші сини?». А той відповідає: «А де ж вони? Я тільки одного сина бачу».

Саме такі короткі притчі для дітей, близькі і зрозумілі кожному, навчать дітей по-справжньому цінувати батьків і покажуть справжню цінність сімейних відносин.

ВІДЕО ПРИТЧА ПРО ЩАСТЯ

ПРИТЧА  ПРО  ЗЛАГОДУ  В СІМ"Ї

У двох сусідніх будинках жили дві різні сім’ї. Одне подружжя завжди сварилося, а в іншого завжди панували тиша і порозуміння.

Одного разу, позаздривши миру та злагоді в сусідів, дружина першого подружжя каже до чоловіка:

– Піди-но до сусідів і подивися, що вони таке роблять, що у них завжди все добре!

Той пішов, добре сховався і спостерігає. 

Дивиться — сусідка миє підлогу в хаті. Раптом її щось відволікло й вона побігла на кухню. У ту саму мить її чоловікові знадобилося терміново зайти до будинку.

Він не помітив відра з водою, перечепився — і вода розлилася.

 Тут прийшла дружина і, знітившись перед чоловіком, каже:

– Вибач, дорогий, це я винна!

– Та ні, це ти прости, винний саме я.

 Послухав сусід цей діалог і пішов додому.

 А дружина його запитує:

 – Ну що, подивився? То що? В чому секрет їхнього миру?

 – Я все зрозумів! Секрет простий: у нас за кожним правда, а в них кожен винен.

                                                                                                     Джерело: http://credo.pro

ПРИТЧА ПРО ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ

"Чого може навчити метелик"

Жив собі один дуже багатий чоловік, який колекціонував метелики.

 Він об’їздив десятки країн у пошуку рідкісних метеликів, щоб поповнити ними свою колекцію. Чоловік дуже пишався колекцією і вважався у своїх колах найкращим. Проте йому ніяк не вдавалося дістати найрідкісніший і найкрасивіший у цілому світі екземпляр. Його ніхто ніколи не бачив, але знаходили його крила: великі, барвисті, з красивими узорами. Навіть мати в колекції крило цього метелика вважалося неймовірним щастям. Проте ні вченим, ні колекціонерам не вдавалося побачити його живого.

 І ось світ облетіла новина, що одному селянинові в Південній Америці вдалося цього метелика спіймати. Вчені з цілого світу і колекціонери вирушили до того села, щоб його придбати. Одні для досліджень, інші для колекції.

 У призначений день на подвір’ї селянина зібралося кілька десятків людей, щоб на аукціонних торгах придбати метелика. Всі з нетерпінням чекали, коли їм покажуть те, заради чого всі здолали тисячі кілометрів. І ось перед очі всіх на яскраве сонце винесли велику прозору посудину. Очі всіх були звернені на неї, всі завмерли, запанувала велика тиша. Там було аж два метелики! Але те, як їм вдавалося літати, просто всіх шокувало. Вони мали кожен по одному крилу і, міцно тримаючись лапками один за одного, синхронно махали крильцями.

 Всі негайно почали пропонувати шалені суми, зчинився великий гамір. Але один чоловік задумливо мовчав і за деякий час змусив усіх замовкнути. Це був той колекціонер. Він запропонував за них нечувану за величиною суму. Всі просили продати хоча б одного, але він категорично відмовився і заплатив за двох.

 Узявши свою покупку, колекціонер перед усіма присутніми відкрив ту посудину і випустив метеликів. Ті піднялися високо-високо, тримаючись один за одного. Вони ніби махали крильцями всім на прощання, відлітаючи все далі. Всі з криками накинулися на колекціонера, закидаючи йому, що він несповна розуму. Але він наче нікого не чув. Він не зводив погляду з тих двох, що навчили його двох дуже важливих речей: триматися за Того, що дає тобі життя і не дає померти, і уникати всього того, що заважає тобі літати…

о. Олег Кобель

Джерело: http://credo.pro

ПРИТЧА  ДЛЯ  БАТЬКІВ  ПРО ТЕ,  ЩО  ПОРАДИТИ  ДИТИНІ,  ЯКЩО  В НЕЇ  ТРУДНОЩІ

Прийшла дочка до батька і каже:
– Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.

Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він дівчину.

– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.

– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.

Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.

Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.

– А кава? – Запитала дочка.

– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.

Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.

Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!

Будь як кава. Будь сильнішою за каву!
Міняй обставини, а не  сама себе !!

Взято з: http://dytpsyholog.com/

ПРИТЧА  ПРО  ЩАСТЯ

Сиділо Щастя в ямі. Проходив повз чоловік, побачив Щастя і попросив у нього багато грошей. Щастя виконало його прохання – і він пішов щасливий. Проходив другий чоловік, побачив Щастя і попросив красиву дівчину за дружину. Щастя виконало і його прохання – і він пішов щасливий зі своєю красунею дружиною. Одного разу до ями підійшов молодий хлопець. Він подивився на Щастя, але не став нічого вимагати, а запитав:

– Тобі-то, Щастя, чого хочеться?

– Вибратися звідси, – відповіло Щастя.

Хлопець допоміг йому вибратися і пішов своєю дорогою. А Щастя … побігло за ним.

Джерело: https://psihol.jimdo.com

ПРИТЧА  ПРО  ЧИСТІ  ПОМИСЛИ

Одна подружня пара переїхала на нову квартиру.
Вранці, щойно прокинувшись, дружина зиркнула у вікно й побачила сусідку, яка вивішувала випрану білизну.

— Поглянь, яка брудна білизна у неї, — сказала вона чоловіку.

Але той читав газету й не звернув уваги на слова жінки.

— Напевно, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Варто було б її навчити цій справі.

І кожного разу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася, яка вона брудна.

Одного прекрасного ранку, поглянувши у вікно, вона вигукнула:

— О! Сьогодні білизна чиста! Певно, навчилася нарешті прати!

— Та ні, — сказав чоловік, — просто я нині встав рано і помив вікно.

Так і в нашому житті: усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ.

І перш ніж наводити критику на інших, необхідно переконатися, що наші серця й помисли чисті.

Джерело: https://psihol.jimdo.com

ПРИТЧА

«ЧОМУ ЛЮДИ КРИЧАТЬ, КОЛИ СВАРЯТЬСЯ?»

Професор психології Кембриджського університету якось запитав у своїх учнів:

– Чому, коли люди сваряться, вони кричать?

– Тому що втрачають спокій, – сказав один.

– Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває з тобою поруч? – Запитав професор. – Не можна з нею говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?

Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштувала професора. Зрештою він пояснив, чому це відбувається:

– Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать.

А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому що їхні серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли закохуються ще сильніше, що відбувається? – Продовжував професор. – Вони не говорять, а тільки перешіптуються і стають ще ближчими у своїй любові.

В кінці навіть перешіптування стає їм не потрібним. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів. Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей.

Так от, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляйте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому що може прийти день, коли відстань стане така велика, що ви не знайдете зворотного шляху.

Джерело: https://dytpsyholog.com

ЯК РЕАГУВАТИ НА ОБРАЗИ ЗІ СТОРОНИ ОТОЧУЮЧИХ.

ХОРОШИЙ УРОК ВІД МУДРЕЦЯ

Ця чудова повчальна історія навчить вас і вашу дитину, як правильно реагувати і що робити у відповідь на образи і злість від навколишніх.

Один дуже старий мудрець навчав групу учнів і наставляв на шлях істинний. Він навчав їх мудрості і бойовому мистецтву. Якось раз жорстокий і невихований воїн прийшов на заняття до мудреця. Він ніколи не стримувався і часто ображав людей які були поруч. Він дуже любив провокувати інших на сварки і бійки. Цього разу він вчинив, як звичайно. Спочатку викрикнув кілька образливих фраз в адресу вчителя, і застиг в очікуванні відповідної репліки. Але мудрець просто продовжив свій урок, не звернувши жодної уваги на ці фрази. Ще раз кинув слова образи воїн. Але вчитель був незворушний і нічого не відповів, продовжуючи свою лекцію. Це повторювалося ще декілька разів. Боєць розлютився і вийшов із залу.

   Після того, як він зник з виду, учні, які весь цей час з цікавістю спостерігали за подіями, запитали:

– Учителю, чому ви не викликали його на бій? Як ви могли терпіти його образи?

   Мудрець промовив:

– Уявіть, що вам дарують подарунок, а ви не приймаєте його. Скажіть, кому він у підсумку належить?

– Тій людині, котра хотіла його подарувати, – не замислюючись відповіли учні.

– Точно так само і в цій ситуації зі злістю і образами. До тих пір, поки ви не приймете їх, вони належать тому, хто їх приніс.

                                    Джерело: https://dytpsyholog.com
                             

ПРИТЧА «ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БУТИ ЩАСЛИВИМИ?»

Ось вона, найцінніша сімейна мудрість.

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.

– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

Джерело: https://dytpsyholog.com

ПРИТЧА  «ЧАШКА  КАВИ»

Група випускників, успішних і кар'єрних, прийшли в гості до свого старого професора. Звичайно ж, незабаром розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми.

Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і підносом, заставленим найрізноманітнішими чашками - порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими і простими, і дорогими, і вишуканими.

Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:

— Якщо ви помітили, усі дорогі чашки розібрані.  Ніхто не вибрав простих і дешевих. Бажання мати для себе тільки краще і є джерелом ваших проблем. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Іноді вона просто дорожча, а іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Те, що ви дійсно хотіли, було кавою, а не чашкою. Але ви свідомо вибрали кращі чашки. А потім почали розглядати, кому яка чашка дісталася. А тепер подумайте: життя — це кава, а робота, гроші, суспільство — це чашки. Це всього лише інструменти для збереження Життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого Життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком кави. Насолоджуйтеся своєю кавою!
У найщасливіших людей немає всього кращого. Але вони витягають усе краще з того, що є. Щастя в тому, щоб хотіти те, що в тебе є. А не в тому, щоб мати те, чого хочеш.

Джерело: https://psihol.jimdo.com

ПРИТЧА  ПРО  ОПТИМІЗМ

Жили-були маленькі жабенята, які організували змагання з бігу. Їх мета була забратися на вершину вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками.
Змагання розпочалися ... Правда,  ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі.

Чутні були такі репліки: «Це занадто складно. Вони ніколи не заберуться на вершину. Немає шансів! Вежа занадто висока». Маленькі жабенята почали падати. Один за іншим ... За винятком тих, у яких відкрилося друге дихання, вони стрибали все вище і вище. Натовп все одно кричав «Занадто важко! Жоден не зможе це зробити!» Ще більше жабенят втомилися й упали. Тільки ОДИН піднімався все вище і вище. Той єдиний не піддався! Він один, який, приклавши всі зусилля, забрався на вершину! ТОДІ всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, який дістався до вершини, вдалося знайти у собі сили? виявляється - Переможець був глухим!

Ніколи не слухайте людей, які намагаються передати свій песимізм і негативний настрій, вони забирають у Вас ваші найзаповітніші мрії та бажання!

А Ви вірте в себе і в свої сили?

Джерело: https://psihol.jimdo.com

ПРИТЧА  ПРО  ЖИТТЯ

Учень запитав у свого духовного наставника:

– Учителю, допоможи мені! Я дуже хочу бути мудрою і успішною людиною. Але в мене не виходить!

Учитель вирішив проаналізувати ситуацію і навіть довідатися докладніше, де причина таких думок:

– Чому ти так вирішив? – запитав вчитель.

– Мені бракує у житті мудрості. Багато рішень, що їх приймаю, на жаль, виявляються не вірними. Ось, наприклад, місяць тому переді мною був вибір, куди поїхати відпочивати: в гори чи до моря.

– І що саме ти вибрав?

– Я поїхав в гори.

– Чудове рішення, – сказав вчитель.

– Я теж так думав, – зітхнув учень. – Але весь місяць мого відпочинку в горах йшов дощ. А мої друзі тим часом чудово відпочили біля моря. І чому я не поїхав з ними? І такі ситуації часто відбуваються у моєму житті, –продовжував учень. – Учитель, підкажи, як мені стати мудрішим?

Учитель подумав і відповів:

– Це дуже легко: просто повір у свій вибір!

Будь-яке рішення, яке ми приймаємо – правильне! Ти ж не знаєш, що могло б трапитись з тобою на морі. Можливо, ти б підхопив якусь хворобу і пролежав би весь відпочинок у ліжку. Все дуже відносно. У кожному випадку важливо завжди займати активну позицію і вчасно приймати хоч якесь рішення. Будь-яке рішення краще, ніж відсутність любого рішення! Ми ніколи не дізнаємося, на скільки кращою є та дорога, якою ми не пішли…

ПРИТЧА  ПРО ТЕ  СКІЛЬКИ  ЛЮДИНІ  ПОТРІБНО  ДРУЗІВ

                                                 Притча від Бориса Крумера

Учень прийшов до Вчителя і запитав його:

— Майстре, скільки друзів повинно бути у людини — один чи багато?

— Все дуже просто, — відповів Учитель, — зірви мені ось те червоне яблуко з самої верхньої гілки.

Учень задер голову і відповів:

— Але воно дуже високо висить, Учитель! Мені не дістати.

— Поклич друга, нехай він допоможе тобі, — відповів Майстер.

Учень покликав іншого учня і став йому на плечі.

— Мені все одно не дістати, Учитель, — сказав засмучений учень.

— У тебе більше немає друзів? — Посміхнувся Учитель.

Учень покликав ще приятелів, які крекчучи стали підійматися один одному на плечі і спини, намагаючись побудувати живу піраміду. Але яблуко висіло занадто високо, піраміда розсипалася, і учень так і не зміг зірвати жадане яблуко.

Тоді вчитель покликав його до себе:

— Ну, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?

— Зрозумів, учитель, — сказав учень, потираючи забитий бік, — багато — щоб усі разом ми змогли б вирішити будь-яку проблему.

— Так, — відповів Майстер, засмучено похитуючи головою, — дійсно потрібно багато друзів. Щоб серед усього цього збіговиська гімнастів знайшовся хоча б один розумний чоловік, який здогадався б принести драбину.

ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ

 

Після нелегкого робочого дня повернувся батько додому. Час був пізній, він змучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічний син чекає його на порозі будинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовив малюк, – можеш відповісти? Я чекав, щоб запитати …
– Звичайно, запитуй! – Вигукнув батько.
– Скільки грошей ти отримуєш?
– Та хіба це твоя справа ?! Нема чого тобі про це знати!
Дитина підняла на нього сумні очі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скільки ти заробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І що далі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дуже серйозно промовила дитина, – позич мені триста гривень.

Батько вийшов з себе і закричав до сина:
– Ти поводиш себе огидно! Я так втомився, але змушений стояти тут і слухати твою порожню балаканину! Думаєш тільки про іграшки, чекав мене лише для того, щоб випросити грошей на всякі дурниці!

Опустивши голову, хлопчик зник за дверима дитячої. А батько, розсерджений і засмучений, так і стояв, притулившись до стіни. «От нахаба, – думав він, – який же мій син егоїстичний. Однак … Може, і я був не в усьому правий? .. Я даремно на нього накричав, адже зазвичай дитя ніколи не просить у нас з матір’ю грошей. Значить, дитина звернулась до мене неспроста».

Він тихенько зайшов до кімнати сина і сів біля дитячого ліжка.
– Ти ще не заснув, мій хороший? – Шепнув він.
– Ні, я лежу і думаю …
– Не гнівайся на мене, синку, я сьогодні страшенно втомився, тому й нагрубив тобі. Ось, візьми гроші і, будь ласка, вибач мене.

Малюк обійняв батька за шию, його оченята радісно засвітилися.
– Тату, спасибі, велике-велике спасибі!

Хлопчик витягнув з кишені піжами кілька зім’ятих банкнот і додав до них щойно отримані купюри. Батько знову почав бурчати:
– У тебе, як виявилося, предостатньо грошей, а ти скупишся і просиш ще.
– Ні, татко, мені якраз цих трьохсот не вистачало. Ось тепер я зібрав рівно стільки, щоб купити одну, всього лише одну годину твого, тату, часу. Можна? Я дуже прошу, прийди завтра трохи раніше, щоб ми сіли вечеряти всі разом: ти, мама і я …

ПРИТЧА  ПРО ТЕ  ІЗ ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ЩАСТЯ

Жив один чоловік. Одного разу вирішив він повстати проти несправедливості, що панувала у світі, і задумав добути щастя для всіх. Він узяв у руки зброю і боровся зі злом усюди, де зустрічав його.

Багато довелося йому стріляти і вбивати в ім'я щастя для всіх. Ішов час. Він засинав і прокидався зі зброєю в руках, місяцями не виходив із боїв, але світ залишався колишнім — несправедливим, злобним і жорстоким.

Він утомився від боїв і вирішив завести сім'ю. Якщо ж не вдалося мені зробити щасливими всіх, думав він, здобуду щастя для своєї родини. І щодня він боровся за щастя для своїх близьких. Багато працював, іноді недоїдав, недосипляв. Так і постарів у цій боротьбі за щастя...

Він лежав на смертному одрі, і все його життя проходило перед очима. Згадував, як у молодості задумав здобути щастя для всіх; як узяв у руки зброю і боровся зі злом усюди, де проростало воно отруйними паростками; як стріляв і вбивав в ім'я щастя; як будував сім'ю і ростив дітей; як багато працював, як іноді недоїдав, недосипляв... Потім він покликав до себе свою родину і сказав:
— Усе своє життя я намагався зробити щасливими інших. І тільки тепер розумію, що починати потрібно було з себе самого. Якби я спочатку намагався змінитися і зробив би себе щасливим, то і ви були б щасливими. І світ став би кращим, справедливішим і добрішим…

Притча «УРОК МЕТЕЛИКА»

Один раз у коконі з’явилась маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалась усе ж такою маленькою. Здавалось, метелик зробив все, що міг, і що сил у нього більше не залишилось.

Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке і немічне, а крила були прозорими і ледь рухливими.

Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють, і він полетить. Але цього не сталось!
Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.

А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він міг літати. Життя змушувало метелика із зусиллям залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватись.

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

Притча про гіперопіку "Мішок проблем"