Поради для батьків



 
ЛІТО  ДЛЯ  ВТІХИ:
ідеї, які варто в тілити разом з дітьми
Літо –особливий час, коли нам хочеться відновити сили,насолодитися відпочинком і … переробити величезний список справ. А ще організувати дитині відмінні канікули. Як же цікаво провести літо з дітьми? Головне – включені і щасливі батьки поруч. За посиланням Ви зможете ознайомитись із чек-лістом безкоштовних літніх занять або активностей із мінімальним бюджетом.  Збережіть собі та користуйтесь у радість.  (<<читати далі...>>)

ПОРАДИ  БАТЬКАМ  ПІД ЧАС ВІЙНИ
важливо як ніколи
 
Надзвичайні ситуації завжди пов’язані з високим
рівнем стресу та тривоги, але водночас вимагають
від людей сфокусованості та зібраності. Мати відповіді на всі питання завчасно неможливо, але добре знати, де ці відповіді можна знайти, щоб створити безпечне середовище для себе та своїх дітей.
  Дитячий фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні розробив
поради щодо піклування про дитину під час війни. У
цій брошурі ви знайдете вичерпну інформацію про
харчування, гігієну, безпеку та психологічну підтримку дитини. Бережіть себе та своїх близьких!

(<<читати далі...>>)


ЯК  ВБЕРЕГТИ  ПСИХІЧНЕ  ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ

ПІД ЧАС ВІЙНИ

Як допомогти дітям пережити важкі події які нині відбуваються по всій Україні через військовий наступ росії порадила психолог київського
пологового будинку "Лелека" Наталія
Мирошниченко(<<читати далі...>>)
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ  З ІНВАЛІДНІСТЮ В ЕКСТРЕНІЙ СИТУАЦІЇ

Що додати до валізки безпеки та як допомогти дітям знести звуки вибухів.

Якщо в сім’ї дитина з інвалідністю, то екстрені ситуації і навіть перебування вдома під час війни вимагає значно більше витримки і психологічного ресурсу. Проте, це стосується будь-якої ситуації, коли є дитина з інвалідністю чи особливими освітніми потребами. Тож до всіх порад щодо підготовки до надзвичайної ситуації потрібно включити ще кілька пунктів. Зокрема, до тривожної валізки, окрім базових речей має додатися низка інших речей. Ось про що потрібно пам'ятати батькам, які виховують дитину з інвалідністю...

(<<читати далі...>>)

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД: 
інформація для батьків

  Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Пережитий травмуючий досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

  ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме у момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу у часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.

(<<читати далі...>>)

 

  ДИТЯЧІ СТРАХИ: 
способи  подолання

Здається, боротися зі страхом немає потреби, адже це природна реакція на загрозу, вона допомагає уникати небезпек, адаптуватися. А що робити, якщо дитина боїться… цукрової вати, букетів або скульптур? Та ще й так, що не може спати вночі або втікає зі свят? Як допомогти, якщо в сина чи доньки — фобія? Звісно, звернутися до психотерапевта. Але варто мати таку собі «домашню аптечку» проти страхів — що робити, якщо дитина занепокоєна.
 СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ 

1. Просто додайте емоцій.

Якщо будь-які почуття примішуються до страху, він не здатен витримати конкуренції. Цікавість, сміх, здивування — усе стане в пригоді. Розкажіть щось цікаве про об’єкт страху, подайте його в смішному вигляді.

2. Малюйте страх щодня.

За допомогою проективних методик дитина розкриває глибину фобії, її приховані деталі та фундамент. Малюнок обов’язково інтерпретують. Згодом разом з дитиною перетворюють «чудовисько» на доброго чи кумедного персонажа. Але одного разу найчастіше не досить. Введіть за правило щодня малювати страх — і ви отримаєте ефект.

3. Складіть разом казку.

Попросіть, щоб дитина описала свій страх у вигляді казкового сюжету. А потім допоможіть їй створити нову версію, в якій дитина перемагає чудовиськ або товаришує з ними. Хай малюк постане сильним і рішучим, а не слабким і боязким.

4. Влаштуйте ляльковий театр.

Це дозволить вилити назовні переживання, самостійно вирішити внутрішній конфлікт. Дитина примірятиме ролі: корисно побути і тим самим «страховиськом». Дитина поволі здобуде соціально схвалені моделі поведінки. Варто програти сюжет «Що станеться, якщо…»: спочатку хай дитина проговорить (візуалізувати не треба) найгірший варіант, який їй ввижається. А потім програйте оптимістичний варіант розвитку подій.

5. Десенсибілізація.

Із фобією можна поводитися, як з алергеном, — звикати до незначної кількості, щоб розвинувся імунітет. Скажімо, демонструвати фото, відео того, що лякає, дивитися з безпечного місця (на блискавку — з вікна, на змію — через скло в серпентарії тощо). Не можна поспішати та примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.

6. Лікуйте кольором.

Він добре знімає загальну тривогу, особливо якщо підсилити аромотерапією (заспокійливі запахи). Обираєте приємний для дитини колір, що дає відчуття безпеки та комфорту, і облаштовуєте дитячу кімнату (особливо спальне місце) відповідно до її побажань.

Автор: Мілана Опанасенко  

(<<читати більше інформації...>>)

 
п’ЯТЬ  МОВ ЛЮБОВІ  
У СПІЛКУВАННІ З ВАШОЮ ДИТИНОЮ

Якщо батьки по-різному люблять, то й діти відчувають батьківську любов по-різному. Одні – у спільному дозвіллі з батьками. Інші – в
щирій похвалі й емоційній підтримці. Хтось вимірює її подарунками, а комусь реальна допомога чи ніжність кращі за всі подарунки світу. Будь-який із цих проявів і є певною мовою любові. Однак так само, як відчувають, діти по-різному і виявляють свою любов. Зрозуміти мову любові – не складна наука. Батькам достатньо розпізнати потреби дитини і дати їй любов передусім у тій формі, що найближча до неї. (<<читати далі...>>)


Адаптація дитини до дитячого садка. Рекомендації для батьків
Психологічна готовність дітей до навчання в школі
   
   Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом
у її житті, незалежно від того, в якому віці вона проходить у перший клас: у шість чи в сім років. про що насамперед варто пам'ятати? на що бажано звернути увагу...        (<<читати далі...>>)
   Коли зауваження дитині не працюють, їх можна замінити на дієві фрази

Зауваження самі по собі не дуже приємні, а від постійного використання вони втрачають силу. Тож ми розробили нові фрази, що змінять ситуацію на краще: дитина почне слухатися, а ваш настрій поліпшиться! Не вірите? Спробуйте! (<<читати далі...>>)
Казки, оповідання, розповіді про Великдень і великодні свята 
   Цікаві казки, аудіоказки, оповідання, розповіді для малят про Великодні свята: Вербна неділля, Великдень, Обливаний понеділок...
(<< читаємо далі...>>)
  
АНТИ-ПАНІКА: поради на час карантину
 Відчувати паніку перед лицем загрози, яку ми не можемо контролювати, цілком природно.
Сьогодні ми всі відчуваємо певне безсилля перед обличчям CORONA-кризи, хоча проявляється це по-різному. Та всі разом ми проходимо знайомі стадії: заперечення, гнів, відторгення, відчай, смиренність.
Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала стандартні рекомендації, як можна знизити ймовірність зараження інфекцією і її поширення.
Що допоможе:
1. Регулярно мити руки.
2. Прикривати рот і ніс при кашлі та чханні.
3. Уникати тісного контакту з людьми з симптомами респіраторного захворювання, наприклад кашлем і чханням.
4. Ретельно термічно обробляти м’ясо і яйця перед вживанням в їжу.
5. Збалансувати харчування.
6. Пити достатню кількість рідини.
7. Висипатися і вести здоровий спосіб життя.
Але якщо з фізичним здоров’ям все більш-менш зрозуміло, то як щодо турботи про свій психічний стан? Як залишатися емоційно здоровим, коли багато людей навколо налякані?
Що ж можна зробити, щоб легше пережити стресову ситуацію і зменшити тривожність? (<<читати далі... >>)
РОЗПІЗНАЙ БУЛІНГ
БУЛІНГ - це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Причин — безліч, а жертвою може стати кожен, хто не вписався у рамки того чи іншого колективу.
Щоб дізнатися більше переходь за посиланням, обери хто ти, і отримуй цінну інформацію… (<< читати далі...>>)

Чому ґаджети роблять дітей вередливими, лінивими, понурими
Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була здоровою не лише фізично, але й психічно, варто звернути увагу на те, скільки часу вона проводить за комп’ютером чи в телефоні. Адже саме через це діти часто погано сплять, почуваються виснаженими та впадають в депресію. (<<читати далі... >>)
Ревнощі між дітьми: як діяти батькам
Як уникнути ревнощів між дітьми - питання, яке турбує багатьох батьків. Сім'ї, де більше однієї дитини, іноді мають проблеми з дитячими ревнощами. Діти відчувають себе ворогами в битві за любов дорослих. У такому випадку мамі з татом потрібно обрати правильну тактику. Ніхто з дітей не повинен відчувати себе обділеним, потрібно довести, що батьки люблять кожного з них однаково. Ревнощі у дітей можуть перерости в глобальну ненависть, тому батьки повинні знати, як уникнути цього.( <<читати далі... >>)
Як привчити дитину до горщика
З дорослішанням малюка, з кожним новим місяцем всі мами починають замислюватися і задаватися питанням коли потрібно починати привчати свого малюка до горщика. Як правильно і швидко привчити дитину ходити на горщик?
Одні батьки починають навчання ще в ранньому віці, інші - не поспішають в цьому питанні.
Якщо ви вирішили познайомити свого малюка з горщиком, оцініть перед цим його психологічний розвиток. Для успішного результату дитина повинна розуміти, навіщо її садять на незнайомий їй предмет, для чого знімають штани і що від її вимагають. Тому процес може затягнутися на кілька тижнів і місяців, і від батьків вимагається терпіння і спокій... (<<читати далі... >>) 
Мій малюк агресивний: що з цим робити?

Для нормального розвитку дитини, агресивність, необхідна, інакше вона не змогла би ні захищатися, ні змагатися, ні пізнавати навколишній світ. Якщо довго пригнічувати агресію, то це може призвести до неврозу. Але чи нормальна постійна агресія у дітей? ( <<читати далі... >>) 
Як зупинити дитячу істерику?
 7 дієвих способів від сімейного психолога Маріам Чачаму 
Сльози, крики, вимоги зробити так, як він хоче, – з дитячими істериками стикаються абсолютно всі батьки. Істерика у дитини – це непросте випробування для обох сторін. Дитина намагається впоратися з люттю, образою та іншими почуттями, які їй ще складно витримувати. Батьки у відповідь дратуються, переживають почуття провини перед оточуючими і часто губляться між тим, що треба робити, як це буде виглядати з боку, і тим, що дійсно може допомогти зупинити істерику. (<<читати далі... >>)

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА.
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.
1.              Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2.              За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3.              Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4.              Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
5.              Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6.              Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7.              Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8.              Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9.              Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10.          Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11.          Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12.          Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13.          Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14.          Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”  Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”
Легкої вам адаптації!
Дитячий психолог Ольга Крамаревич

Джерело:https://dytpsyholog.com 
Фрази, які варто повторювати дитині щодня
Необдумане й недбале спілкування із доньками чи синами призводить до зворотнього ефекту - образливі фрази та невпевненість у силах дітей може на роки закарбуватися.
У дітей, з якими батьки правильно й щоденно спілкуються, швидко формуються життєві цінності й з'являється більше віри у власні сили..
Gazeta.ua зібрала 10 фраз, які батьки мають говорити своїм дітям кожного дня (<< читати далі... >>)



Чарівні фрази перед сном дитини, що мають цілющий ефект
Психологи вважають одними з найбільш неймовірних відносин — взаємне спілкування матері і дитини, і життя показує, що сила материнської любові здатна творити чудеса, оскаржуючи своє щастя, навіть в фатальних ситуаціях. (<< читати далі... >>)

5 Фатальних помилок, які роблять батьки

Усі мами і тати мріють бути ідеальними для своїх дітей. Ще на етапі планування вагітності більшість із них впевнені, що будуватимуть справжні відносини довіри всередині власної сім’ї та ніколи не повторять помилок виховання, яких припустилися їхні батьки. Недаремно вважається, що усі наші проблеми родом із дитинства. Справді, помилки сімейного виховання справляють значний вплив на розвиток дитини та формування її особистості, сприяють появі комплексів та невпевненості. Саме тому майбутні батьки й обіцяють собі не наслідувати таку поведінку та не передавати майбутньому поколінню свої травми.

                

Як говорити з дітьми про                                            смерть і втрату?

Ми живемо нині у непростий час - і окрім бід у сім'ї дітям доволі часто доводиться чути про смерті в Україні. Як батькам поводити себе, якщо біда постукала у ваші двері, що варто казати, а що ні та як допомогти дитині?
Діти у силу свого віку не розуміють, чому їхня близька людина більше не приходить, не телефонує і більше немає у її житті. І тому на плечі батьків та родичів лягає велика відповідальність за те, як саме пояснити все малюкові та не завдати більшої шкоди. 

Читати далі >>
6 книжок для дітей про втрату
Друга дитина в сімї:       як уникнути ревнощів. 
психологія (3-7 років)
Варто первістку трохи підрости, і він все частіше починає просити маму і тата народити йому «братика або сестричку». Але коли в сім’ї з’являється друга дитина, у старшого знаходиться більше приводів для тривоги, ніж для радості. Як уникнути ревнощів і допомогти первістку разом з мамою і татом радіти спілкуванню з новим членом сім’ї? 
Читати далі >>
                              

Як привчити дитину до акуратності


Завдання дорослих - наполегливо привчати дітей до порядку, прищеплювати їм нетерпимість до бруду, неохайності, неакуратності. Всі правила підтримки порядку необхідно нагадувати дітям до тих пір, поки у них не виробляться стійкі звички.
Як привчити малюків до акуратності та порядку

У дошкільному віці діти починають активно «допомагати», наслідуючи маму. Але дорослі нерідко припиняють будь-які пориви до прибирання: «Ти тільки розведеш бруд», «Я без тебе все швидше зроблю». Але саме в цьому віці можна викласти крихті перші уроки чистоти та порядку. У 5-6 років малюки цілком можуть впоратися з прибиранням іграшок, для цього заняття бажано виділити певний час. Нагадайте малюкові про обов'язок і самі допоможіть йому розставити все по місцях. Читати далі >

ДИТЯЧІ  СТРАХИ: ПРИЧИНИ ТА ПОВЕДІНКА ДОРОСЛИХ

У дітей дуже розвинена уява, і те, що в різні періоди свого розвитку вони переживають так звані вікові страхи, цілком природньо.
Не варто впадати в паніку і занадто тривожитись з приводу психічного здоров'я дитини, адже страхи - це частина шляху дорослішання, а їх подолання - основа майбутньої віри у свої сили та можливості! Які ж типові страхи дошкільнят і як ми, дорослі, можемо допомогти їм впоратися з ними?
Страх розлуки з батьками переслідує маля з семи місяців і трохи слабшає лише перед школою. Гра в хованки, коли мама ховається за кріслом або диваном, а потім обов'язково з'являється, допоможе карапузові впоратися з його побоюваннями загубити маму. Для того щоб знизити острах чужих людей, краще не залишати дитину з незнайомими для нього людьми, а коли до вас прийшли гості, перебувати поруч із малям хоч би перший час знайомства. До трьох років більшість дітей уже в змозі переносити розлуку й нормально почувають себе в дошкільних закладах.
На першому році життя у дітей з'являються страхи, пов'язані з досвідом взаємодії з різними об'єктами навколишнього середовища (сходи, тварини, усілякі перешкоди). Особливу увагу батьки повинні приділяти поведінці на дорозі й в інших небезпечних ситуаціях. Дитина в цей час засвоює новий досвід, необхідний йому, щоб справлятися зі складними й небезпечними ситуаціями в майбутньому.
Страх звикання до горщика може виникнути в 2-3 роки. У цей час дитина вважає, що сеча та кал, з якими він розстається, - невід'ємна частина його самого, і те, що ці частини зникають в унітазі, може стати для нього сильним переживанням. Щоб переживання не ставали негативними, можна підтримувати гру дитини з улюбленими іграшками, які користуються горщиком, це позбавить маля непотрібних побоювань. Ще – унітаз часто звучить занадто гучно і агресивно з точки зору дитини.
Острах купання (2-3 роки). Дитина боїться не води, а її властивостей: плинності, температури і т.д. Щоб упоратися з неприємними переживаннями, необхідно під час купання брати із собою улюблені іграшки, грати з ними у воді - обов'язково при активній участі батьків. Якщо дитина не проявляє особливих симпатій до води, його не варто насильно вчити плавати. Важливо спостерігати за дитиною, вона сама підкаже, коли буде готова засвоїти нову навичку. Надмірні емоції можуть теж викликати в дитини певні підозри.
Острах клоунів і масок виникає в 3-4 роки, коли активно формується фантазія, і дитина, бачить вигаданий персонаж з перебільшеними частинами тіла і виразом на обличчі, може сильно перелякатись. Для того щоб такий страх не з'явився, важливо водити маля на різні театралізовані заходи, де є можливість звикнути до самих неймовірних героїв ще й спостерігаючи за поведінкою інших дітей. Крім цього, коли батьки або хтось із знайомих, влаштовуючи дитяче свято, надягають костюми та маски, дитина по закінченні повинна переконатись, що під маскою не ховається чудовисько, що це лише переодягнений тато або сусідка. 
Страшні сни (3-5 років). Побачивши страшний сон, маля може надалі активно придумувати різні приводи для того, щоб взагалі не лягати спати або хоча б відтягнути цей момент. Вона може просити пити, в туалет або щоб йому прочитали останню преостанню казочку... Щоб не снилися страшні сни, запропонуйте дитині замовити гарний сон. Нехай намалює малюнок або напише записку, яку покладе собі під подушку. Також перед сном бажано читати які-небудь добрі казки, а в ліжечко дати улюблену іграшку.

Страх перед чудовиськами й темрявою (3-5 років). Діти чують історії, казки, повні колоритних описів, жахів та насильства (Сірий Вовк з'їв бабусю і Червону Шапочку і т.п.). Для дитини важливо, щоб всі чудовиська перетворилися в безпечних, слабких або гарних та смішних. Маля повинне повірити в свою силу, хоробрість і безпеку. Підтримати дитину можуть іграшки - помічники (магічні мечі, чарівні палички і т.д.). А оскільки всякі монстри звичайно живуть тільки в темряві, під ліжком або в шафою, можна нещільно закривати двері кімнати або залишати приглушене світло. Важливо контролювати, що саме і у якій кількості дивиться або читає ваша дитина, і постійно нагадувати їй про межу між реальністю та казкою.
Страх перед дитячим садком (3-6 років) майже завжди пов'язаний з конкретною ситуацією вдома або в дитячому садку. Маля, можливо, не хоче відпускати маму, йому може не подобатись вихователька, може, хтось із хлопців дражнить його, або йому не подобаються заняття і обстановка. Розібратися в тому, що є причиною страху, можна, погравши в рольові ігри, де маля виконує роль дорослих, а батьки - ролі дітей. Звичайно, необхідно розпитати вихователя, адже коли причина зрозуміла, її легше усунути.
Острах лікарів може виникнути після того, як діти перенесуть якісь неприємні або хворобливі процедури (вакцинацію, огляд горла), коли вони зрозуміють призначення шприців, скальпелів і інших інструментів. Візит до лікаря не повинен бути страшним ні для мами, ні для маля. Вислови на зразок "Лікар не зробить тобі боляче" звичайно діють у зворотньому напрямку, дитина посилено думає про наближення болю, що ще не відома їй. Важливо ніколи не залякувати дитину лікарями!
До 5 років багато хто з дітей боїться тварин, найчастіше собак. Одним зі способів подолання подібного страху є тиха розмова з дитиною про гарних собачок. Необхідно розповідати маляті про звички тварин, про те, як собаки допомагають людям і як з ними треба спілкуватись. І звичайно, батькам у першу чергу треба впоратися зі своєю ворожістю до тварин, якщо вона є.
Страх смерті (5-6 років). У цьому віці дитина вже починає розуміти різницю між життям і смертю. Можливо, вона вже зіштовхнулась з цим, почувши, як батьки обговорюють чиєсь нещастя. Вона починає побоюватись за своє життя та життя батьків, особливо часто це може виникати перед сном, адже темрява - це порожнеча. Важливо розповідати маляті про те, що люди вмирають, коли вони зістаряться, а діти взагалі дуже рідко вмирають. Інформуючи маля, потрібно бути обережними, щоб не налякати.
Якими б дурними не здавалися дитячі страхи дорослим, для малят вони дуже реальні, тому їх не слід відкидати або сміятися з них. Кращий спосіб лікування таких страхів - це приклад, підтримка, допомога та збереження доброзичливої, спокійної атмосфери в родині. Більшість страхів у цей період тимчасові і з віком обов'язково зникнуть. 
Джерело: https://www.obozrevatel.com
Роль батька у вихованні сина

Присутність в житті батька важлива для всіх дітей, незалежно від статі. Але для хлопчиків тато не тільки батько, а й друг, наставник, а також взірець для наслідування - ось чому роль батька у вихованні сина дуже важлива. 
Функції батька для хлопчика
Тато -батько
Тато, як і мама, піклується про дитину, оберігає його, любить і цінує. Мама потребує допомоги, тому тато може взяти на себе частину обов'язків по догляду за дитиною. Він цілком може погодувати дитину, переодягнути, поміняти підгузник, вкласти спати. І часом тати справляються з цими завданнями навіть краще, ніж мами. Адже тато більш урівноважений та організований.
Тато-друг
Тато асоціюється у хлопчика з веселощами, активними іграми і пустощами. Мами в цьому плані більш акуратні і боязкі. А дитині, тим більше хлопчикові, потрібно випускати свою енергію на волю. Бігати, стрибати, лазити, пустувати. Так він вчиться координувати свої рухи, краще орієнтуватися в просторі, і просто щиро веселитися.
Тато - взірець для наслідування
Ще Зігмунд Фрейд стверджував, що хлопчики після трьох років починають ототожнювати себе з батьком. Копіювати його міміку, жести, поведінку. Переймають його світогляд, ставлення до людей, ставлення до матері і самого себе. Саме тому психологи стверджують, що роль батька у вихованні сина особливо важлива. Хлопчик бере за основу свого батька і відштовхується від нього, формуючись як особистість. 
Тато-наставник
Ця батьківська функція набуває чинності приблизно в старшому дошкільному віці. Авторитет батька в очах сина є значно вищим, ніж авторитет матері. Тому батькові в цей період, як ніколи раніше, необхідно взяти на себе відповідальність за виховання сина. Образно кажучи, батько повинен за руку вивести хлопчика в соціум. Навчити спілкуватися, досягати поставлених цілей, вирішувати конфлікти, будувати взаємини з друзями і з протилежною статтю.
Батьківська любов та ніжність
Багато чоловіків хотіли б бачити своїх синів розумними, сильними, сміливими. Для них це ідеал мужності. Але нерідко в гонитві за таким ідеалом батьки ігнорують або пригнічують важливі потреби своїх дітей. Хлопчикам не менше, ніж дівчаткам, необхідна ласка і ніжна турбота. І чим вони менші, тим більше потреба в ніжності. Але тати бояться, що надмірна ласка зробить сина схожим на дівчинку. Ось вони і жертвують добрими і такими необхідними будь-якому хлопчикові ніжними стосунками заради своїх ідеалів мужності.

Однак, як показують дослідження, та й простий життєвий досвід, найбільш мужні хлопчики виростають якраз у тих батьків, які не скупляться на ніжність до синів. І як це не парадоксально звучить, але хлопчик, який має досвід близьких відносин з батьком, який щиро висловлює йому свою любов, виростає повноцінним чоловіком.
Джерело: http://dityinfo.com 
Як виростити дитину щасливою 
Далеко не секрет, що кожен з батьків хоче бачити свою дитину щасливою і успішною. З самої першої хвилини  життя дитятка, ще притискаючи маленький клубочок до грудей, ми плануємо життя цього малятка і бачимо його майбутнє тільки в самих кольорових барвах. Однак ми не замислюємося над тим, що виростити щасливу дитину це досить серйозна праця. Як же зробити дитину щасливою, як подбати про її майбутнє вже сьогодні. Давайте детально розглянемо це питання.
Не соромтеся виявляти любов
І це, мабуть, найголовніше правило. Дійсно, а як виростити дитину щасливою, не проявляючи до її належної любові і ласки? Частіше обіймайте, цілуйте, хваліть за досягнення. Для маленької дитини дуже важливий тактильний контакт, завдяки йому малюк почуває себе коханим і потрібним. І не бійтеся часто брати на руки вашу крихітку!
Головне – не втрачайте ту грань, коли батьківська любов переросте у вседозволеність. Дозволяючи вашому чаду все на світі, ви запрограмуєте в такому ж руслі його подальше самостійне життя, що, безумовно, призведе до негативних наслідків і навряд чи зробить дитину щасливою.
Не економте ласкаві слова
Як відомо ласкаве слово і кішці приємно, а вже що говорити про маленьку людину, яка беззастережно любить вас. Пам’ятайте про те, що слова роблять дітей щасливими або ранять їх не менше, ніж ваші вчинки.
Намагайтеся не вживати грубих епітетів по відношенню до малюка. Використовуючи негативні висловлювання на адресу дитини, ви, самі того не усвідомлюючи, програмуєте її ставлення до самого себе надалі. Не полінуйтеся зайвий раз назвати дитя «сонечком», «розумницею» чи сказати: «який ти в мене молодець», це стане важливим кроком на шляху до того, щоб зробити дитину щасливою.
Щасливі разом
Обов’язково розділяйте з вашим малюком всі радісні моменти його життя: чи це перша поїздка на велосипеді, перший малюнок, який він приніс з дитячого садука, або куплена вами іграшка, яку він так давно мріяв отримати. Покажіть йому, що ви радієте досягненням і маленьким радощам малюка не менше, ніж він сам. Це нехитре правило також допоможе вам виростити дитину щасливою.
Я сам!
Розвивайте в дитини самостійність, це, безсумнівно, стане в нагоді їй в майбутньому. Не контролюйте кожен крок вашого чада, давайте можливість залишатися малюку наодинці з самим собою і самостійно приймати рішення. Якщо ви бачите, як він старанно возиться зі шнурками від черевиків і не може їх зав’язати, або те, як малюк вже півгодини ламає голову над новим конструктором – не втручайтеся, нехай спробує розібратися сам, тим більше, якщо він вас про це не просить. Краще похваліть його вже після того, як він самостійно впорається з поставленим перед собою завданням. Адже немає нікого щасливішого від дітей, у яких вперше щось виходить!
Щаслива дитина завтра – це щасливі батьки сьогодні
І дійсно, як можна виростити щасливу дитину в сім’ї, де постійно присутній негатив у відносинах, як між батьками, так і між старшими родичами. Покажіть на своєму прикладі, що завжди можна залишатися оптимістом і знайти вихід з будь-якої ситуації, що доброта і турбота в родині і по відношенню до оточуючих – це дуже важливо. Навіть в екстремальних ситуаціях ніколи не сваріться при дітях і не скаржтеся при них на свої невдачі. Адже, як відомо, вони переносять модель поведінки в сім’ї в своє подальше доросле життя.
Багато хто з вас скаже, що універсального рецепту щастя не існує. Тим не менш, варто спробувати, і, можливо, саме ці прості поради стануть для вашої дитини запорукою щасливого майбутнього.
Джерело: http://info-mir.com.ua
П'ять причин читати дитині на ніч
Укладаючи дітей спати, батьки мріють нарешті присвятити трохи часу собі. Однак не поспішайте йти, почитайте дітям на ніч. Американські вчені встановили цікавий факт: діти, яким читали на ніч 3–5 разів на тиждень, краще вчаться читати й рахувати у школі. Читаючи дітям на ніч, ви сприяєте їхній успішності в майбутньому. Крім того, читання на ніч має ще безліч переваг. Розглянемо деякі з них.
1. Читання на ніч зміцнює ваші стосунки з дітьми
Казка перед сном – чудовий привід провести час наодинці з дитиною. Ні Інтернет, ні телевізор, ні домашні справи – ніщо вас не відволікає в такі моменти. Чим старше стає дитина, тим важче знаходити час, який ви будете проводити разом. Тому читання на ніч – чудова нагода побути один з одним і тим самим зміцнити зв'язок з дитиною.
2. Читання на ніч збільшує словниковий запас дитини
Читання на ніч допомагає дитині розвивати мовленнєві навички. Дитина вчить нові слова й дізнається про способи вживання вже відомих їй слів. Розвиваючи мовлення, дитина стає розумніше та впевненіше в собі. Діти з великим словниковим запасом соціально розвинені, вони можуть легко спілкуватись як удома, так і в школі, знаходити спільну мову з однолітками.
3. Читання на ніч розвиває в дітей моральні якості
Дитячі книги часто повчальні. Добро в них завжди перемагає зло, а чесний герой успішно проходить через усі випробування. Читаючи дитині на ніч, ви вчите її відрізняти хороше від поганого, піклуватися про тих, хто її оточує, бути доброю. Дитина краще пізнає та сприймає такі життєві уроки з цікавих і зрозумілих їй історій, а не з моралі батьків.
4. Читання на ніч розвиває уяву дитини
Подорожі у нові незвідані світи на сторінках книг розвивають уяву дитини. Сюжети книг оживають у дитячих іграх і малюнках. Коли ви читаєте дитині на ніч, вона зосереджується й уважно слухає описи, малюючи їх у своїй уяві. Багата уява – необхідна навичка для творчості. У майбутньому дитина зможе гідно її оцінити.
5. Читання на ніч – це весело
Дорослішаючи, ми забуваємо, якими веселими бувають дитячі книги. Читання дітям на ніч дає можливість відчути це знову. Протягом дня ваша голова забита різними «дорослими» думками, і читання дитині на ніч може стати веселим заняттям для вас обох. Крім того, читаючи дитині на ніч, ми й самі ненадовго повертаємось у дитинство, знову отримуючи задоволення від книг, які любили раніше.
Одна з найважливіших задач, які стоять перед батьками, - виховати дитину доброю людиною. Дитячі книги розвивають моральні якості, емоційну сферу та соціальні навички дитини. Для цього буде потрібно небагато – усього 5–10 хвилин перед сном.
Попросіть бібліотекаря порекомендувати вам книги для читання разом з дитиною. Запишіть дитину у бібліотеку й вибирайте книги разом з нею.

Джерело: https://childdevelop.com.ua

7 фраз, які потрібно казати дітям щодня

Діти дуже чутливі, і вимовляючи правильні слова і фрази на регулярній основі, можна істотно вплинути на те, як вони сприймають себе і світ навколо них. Здається дрібниці, але вони мають велике значення. Ось 7 фраз, які батьки повинні говорити своїм дітям кожного дня.
1. «Я люблю тебе»
Всі діти хочуть чути, що їх батьки люблять і вони ніколи не втомлюються це слухати. У дослідженні, опублікованому в Міжнародному журналі міжкультурних відносин показали, що жінки, як правило, говорять, що це частіше, ніж чоловіки. Так що, якщо ви батько, то візьміть це до відома! Ваші діти отримають вигоду з такої чоловічої моделі поведінки, де він не боїться показувати свої почуття.
2. «Я ціную твої зусилля»
Дослідження з маленькими дітьми показують, що, коли їх більше хвалять за їх зусилля, а не результат, то вони будуть більш старанними в майбутньому.  
3. «Я рада (-ий) провести час з тобою»
Багато батьків змушені поєднувати багато справ - робота, домашні справи, догляд за дітьми. Часто саме останній пункт забирає найменше часу. Тим не менш, кажіть і показуйте вчинками, що ви любите цей час з дітьми найбільше.
4. «Ти чудова (-ий)»
Діти зараз перебувають під великим тиском, більше ніж будь-коли раніше. Повторюючи цю просту фразу, ви даєте дитині зрозуміти, що вона прекрасна саме такою, якою є.
5. «Продовжуй пробувати»
Діти хочуть і потребують, щоб батьки їх заохочували, якщо вони зазнали невдачі. Дослідження показують, що це особливо корисно і важливо для дітей з неповних сімей.
6. «Ти особливий (-а)»
Кожна дитина є особливою для своїх батьків, але як часто ми нагадуємо їм, що вони незамінні?
7. «Я довіряю тобі»
Діти люблять відчувати, коли їм довіряють виконувати щось важливе, призначають якісь обов'язки дорослих. Це виховує в них відповідальність.
Діти стикаються з проблемами щодня, чи Повна підтримка від мами чи тата, допоможе вселити впевненість в собі, яка триватиме не тільки в короткостроковій перспективі, але і в зрілому віці. Виховання дітей це відповідальна робота, але, виділяючи лише кілька секунд кожен день, щоб нагадати дитині, наскільки вона для вас важлива, в майбутньому отримаєте щиру вдячність за віру в них і підтримку.

Джерело: https://stykit.com.ua 


ПІДГОТОВКА  ДИТИНИ  ДО ШКОЛИ

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

ПІДГОТОВКА РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

«ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»
«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.
Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:
- мотиваційний;
- інтелектуальний;
- вольовий;
- емоційний;
- особистісний.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.
Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає авторитет учителя.
При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:
1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.
Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.
У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:
Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.
Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування:
- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;
- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).
Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.
Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
Як бути успішниими батьками? Або правило 9 «не»
 
Ні для кого не секрет, що головним принципом виховання дітей є власний приклад самих батьків. Тому перш ніж виховувати дітей почніть з себе. А для цього вам допоможе правило 9 «не»:
1. Не нервуйте. Почніть з себе. По-перше, діти дуже відчувають наш настрій і переймають його. У спокійних батьків спокійні діти. По-друге, діти вимагають дуже багато нашого терпіння. Тому вам необхідний хороший настрій. Обов’язково висипайтеся, нехай навіть на шкоду домашнім справам. Не відмовляйтеся від допомоги родичів, якщо пропонують. Намагайтеся вибиратися з дому і хоч зрідка змінювати оточення. Вашій дитині дуже потрібна задоволена життям мама.
2. Не змінюйте думок. Якщо дали дитині слово, обов’язково виконайте обіцяне. Те ж стосується і заборон: якщо щось було заборонено один раз, значить і всі наступні рази ця заборона повинна зберігатися. І не може бути такого, що з мамою не можна, а з татом можна. У всіх членів сім’ї повинна бути одна виховна стратегія.
3. Не бийте. Якщо ви піднімаєте руку на дитину (нехай навіть це «невинний» ляпас), ви вчите її вирішувати конфлікти з позиції сили. Малюк буде знати, що хто вищий, старший, сильніше, той і має рацію. І, коли виросте, цілком зможе відплатити вам тією ж монетою.
4. Не брешіть. Якщо ви збираєтеся на щеплення, так і скажіть: «Тобі будуть робити укол, це неприємно, але я буду поруч». Якщо ви курите, так і поясніть, що це погана звичка, ви нічого не можете з собою вдіяти, але постараєтеся. Якщо дитина просить щось зробити, а ви забули, просто вибачтеся. Кожна маленька брехня – це підрив вашого авторитету.
5. Не шантажуйте. «Якщо ти перестанеш кричати, я дам тобі цукерку». Або «Якщо ти не припиниш, то не будеш дивитися мультики». Це дресура, шантаж і маніпуляція. Потрібно завжди намагатися знайти слова, щоб переконати дитину зробити бажане. Головне набратися терпіння.
6. Не забороняйте. Перш ніж заборонити щось дитині, подумайте, чи так важлива ця заборона? Заборон повинно бути по-мінімуму, інакше дитина всі їх просто не сприйме і не запам’ятає. Розетки, гаряча плита, вікна, дорога – однозначно не можна. Все інше – прибрати з очей геть або розслабитися і дозволити. Якщо дитина дісталась до вашого дорогого телефону або губної помади – це ваша провина, що не заховали. А для дитини це абсолютно заслужений трофей.
7. Не подавайте неправильний приклад. Нерозумно розповідати дитині про шкоду куріння, затягуючись сигаретою. Пояснення «Я дорослий, мені можна» – не працює.
8. Не бійтеся визнавати свої помилки. Ми не боги і теж помиляємося. Якщо ви в пориві гніву раптом накричали на дитину або якщо десь прийняли неправильне рішення або не так зрозуміли малюка, обов’язково поясніть йому, в чому ваша помилка і попросіть вибачення. Ваш батьківський авторитет не зруйнується, не переживайте. Проте малюк буде знати, що не потрібно соромитися своїх помилок. Адже тільки завдяки їм ми здобуваємо цінний досвід.
9. Не бійтеся розпестити. Не бійтеся зайвий раз обійняти дитину, взяти на руки, купити подарунок. Якщо у вас є така можливість, обіймайте, носіть на руках і обдаровуйте. Найголовніше – це чітка виховна лінія в пунктах, які викладені вище. Якщо ви твердо стоїте на встановлених вами правилах, то в іншому можете потішити дитину. Адже дитинство у наших малюків одне.
Джерело: http://blyskavka.top

Як реагувати, якщо Вашій дитині роблять зауваження чужі люди?


Ви спілкуєтесь з дитиною в публічному місці, вирішуєте якісь питання або ж навіть намагаєтесь заспокоїти… І тут перехожі кидають всі свої справи і намагаються “допомогти”, влізти з порадами і “заподіяти добро”. Вам знайомі наступні фрази:
“Ти чого це плачеш, як дівчинка?” 
“Ану перестань так поводитись, бо я тебе зараз заберу!”
“А чому ти без шапки / в шапці? Тобі не холодно / не жарко? Про що думала твоя мама?”
“Яка нечемна дитина! А мама з нею ще сюсюкає, краще б ременя вліпила!” і т. ін.
У такі моменти складно адекватно мислити і влучно відповідати (бо насправді хочеться, щоб усі порадники замовкли або щезли).
Пропонуємо Вашій увазі перелік відповідей, які допоможуть Вам у спілкуванні з такими «помічникам». Більше того, Ваші діти вчитимуться на Вашому прикладі мирно давати відсіч непроханим порадникам і відстоювати власні рамки.

Тож збережіть собі цей перелік мирних, але «залізобетонних» відповідей:
·            Дякую, у нас все під контролем..
·            Вибачте, моя дитина поки боїться чужих людей.
·           Дитина просто голодна / хоче спати / вдарилася / погано себе почуває тощо.
·         Він / вона дуже хороша дитина, просто у нас трапилася неприємність.
·        Дякую вам за пораду, все добре.
·        Дякую, нам не потрібна допомога.
·        Вибачте, в моїй родині не прийнято обговорювати поведінку дитини з незнайомими людьми.

Також ви можете навчити дитину відповідати за себе:
·           Я не в настрої або втомився / -лась.
·            Мама / тато мене нікому і ніколи не віддасть.
·            Я – слухняний / -а.
·            У нас із батьками все добре.
Джерело: www. kolobok.ua.

Поради від досвідченого батька двох дітей

Дотримуючись народна мудрісті – краще один раз побачити, ніж сто разів почути – пропонуємо вашій увазі 10 ЗАПОВІДЕЙ ДОСВІДЧЕНОГО БАТЬКА ДВОХ ДІТЕЙ, які підкріпленні чудовою візуалізацією:

1.Обмеження мають стосуватися безпеки і особистої свободи інших людей. Формулюйте їх максимально чітко і просто. З усім іншим нехай дитина вільно експериментує.


2. Покарання заздалегідь відомі, невідворотні і передбачувані. Нечіткий та незрозумілий причинно-наслідковий зв’язок розхитує нерви дітям і батькам. Батьківські крики і лютий вираз обличчя – це симптоми, з якими дорослому треба бігти до психіатра.

3. Мама і тато завжди заодно. Якщо мама «покарала» (використовуючи причинно-наслідковий зв’язок), то тато не скасовує покарання. Це не означає, що батьки не люблять дитину. Це просто наслідок дії дитини.


4. Бути старшим – це нові можливості, а не нові обов’язки. Ніколи не кажіть найстаршій дитині, що вона старша і тому щось винна. Це псує їй дитинство і відносини з молодшими братами і сестрами. Вона нічого не винна, бо не по своїй волі народилася першою.


5. Діти – це дзеркало батьків. Чим більш істерично і непослідовно поводиться дитина, тим спокійніше і послідовніше повинен вести себе дорослий. Діти копіюють дорослих, шукають в них приклад для поведінки та наслідування.


6. Лякати дітей не можна. Від слова зовсім, взагалі ніколи і нічим. (Хіба що ви розповідаєте казку про щось страшне, що в кінці таки буде переможене, або перетвориться на нестрашне). Забудьте історії про те, як мама розлюбить, поліцейський/бабайко забере, сусід прийде і насварить. Це калічить дітей.


7. Не порівнюйте дітей. Якщо бажати дітям щастя, а не високих оцінок, то їм вся ця нісенітниця не потрібна. Рівняння на інших ламає людям мізки і віру в себе. Чорний пояс баьківства – це коли ти навіть не хочеш сказати: «Ти в мене найкращий!». Тому що «кращий» – порівняння, ага …

8. Давайте вибір і вчіть слухати свої бажання. З дітей, за яких все вирішували в дитинстві і не питали, чого їм хочеться, виростають нерішучі і нещасні дорослі. Вибирати можна майже все: кашу, іграшки, мультик, одяг, плани на вихідні. (Але пам’ятайте іншу крайність – з необмеженим вибором дитячий мозок не вміє справлятися. Тому пропонуйте стільки речей на вибір, скільки років дитині.)



9. «Роби так» – не працює. Особистий приклад – поступово починає працювати. Нехай дитина надихається вашими вчинками і діями, а не робить щось примусово.

10. Любов – це не частина угоди. Батьки люблять дитину не за успіхи або хорошу поведінку. Вони її просто люблять, без умов.



Джерело: https://www.facebook.com/donthit/

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей, або 
Поради американського психолога Віктора Клайна.

Правило 1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче .

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. 

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі. 

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал. 

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд. 

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки. 

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.
Джерело: http://www.school6kr.org.ua/


Гаджети шкодять психологічній стійкості

Як подолати розбіжності у вихованні

Батькам допитливих дітей

НЕСЛУХНЯНА ДИТИНА: СЕКРЕТИ СПІЛКУВАННЯ
Батькам важко знаходити спільну мову з неслухняними та впертими дітьми. Навіть найпростіші повсякденні справи, на кшталт купання або прийому їжі, стають складним випробуванням. У більшості випадків батьки самі несвідомо провокують таку поведінку, піддаючись на істерики дітей. Кращий спосіб справитися з неслухняною дитиною – показати їй, що її хитрощі не працюють. Разом з тим необхідно відзначати моменти, коли дитина поводиться добре.
Особливості характеру впертих дітей
Далеко не кожну дитину, яка проявляє свавілля й упертість у поведінці, можна назвати неслухняною. Перш ніж вживати виховні заходи, важливо зрозуміти причину неслухняності. Можливо, така поведінка – результат вікової кризи або дитина намагається відстояти свою позицію, домогтися більше свободи в прийнятті рішень і дещо послабити батьківський контроль.
Діти з великою силою волі можуть бути надзвичайно розумними та творчими. Вони ставлять багато запитань, що нерідко сприймається батьками як бунт. Вони завжди мають власну думку з різних питань і відстоюють свої позиції. Цілком можливо, що в такому випадку не можна «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування.
Неслухняну й уперту дитину можна впізнати за такими ознаками:
·  У неї є стійка потреба в тому, щоб бути почутою й визнаною. Тому вона всіма можливими способами намагається привернути до себе увагу.
·  Вона наполегливо відстоює свою самостійність.
·  Вона віддана тому, що любить.
·  У неслухняних дітей істерики відбуваються частіше, ніж звичайно.
·  Дитина любить командувати й займає лідерську позицію в колективі.
Батькам непросто справлятися з дітьми, що володіють великою силою волі, але не все так безнадійно. Дослідження показали, що діти, схильні порушувати правила та ставити під сумнів загальноприйняті норми, часто досягають великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Вони не схильні піддаватися поганому впливу однолітків.
Психологія неслухняності: як зрозуміти дитину з розвиненою силою волі
Якщо ви за вдачею рішуча особистість, швидше за все, ви хочете бачити цю рису характеру й у своїй дитині. Проблема в тому, що відрізнити рішучість від неслухняності складно. Отже, в чому ж різниця?
Словники визначають рішучість як «завзятість у досягненні мети». Непослух можна визначити як «рішучість діяти певним способом». Іншими словами, дитина відмовляється міняти свою точку зору, поведінку або дії, попри на те, що її змушують це зробити.
Непослух у дитини може бути спадковим або набутим. Можливо, саме ви провокуєте її на непослух. У будь-якому випадку, можна змінити поведінку дитини в кращу сторону.
Як поводитися з неслухняною дитиною
Можливо, ваша дитина відмовляється лягати спати або кидає ложку на підлогу, коли ви намагаєтеся її погодувати. Або вона вперто надягає один і той же одяг щодня, не бажаючи поступитися. Пропонуємо 10 ефективних порад психологів, які допоможуть упоратися з подібною поведінкою.
Порада № 1. Слухайте й не сперечайтеся
Спілкування – це двосторонній процес. Якщо ви хочете, щоб ваша вперта дитина слухала вас – спочатку вислухайте її. У дітей із сильною волею зазвичай бувають стійкі переконання та схильність сперечатися. Вони стають некерованими, коли відчувають, що їх не чують. Дитина наполягає на своєму – значить, уважно вислухайте її й відкрито поговоріть з нею про те, що її турбує. Це повинно допомогти. Щоб відкрито поговорити з дитиною, підійдіть до неї збоку, а не обличчям до обличчя. Говоріть неголосно та спокійно.
Порада № 2. Зберігайте зв'язок з дитиною, не змушуйте її підкорятися
Коли ви змушуєте дитину зробити щось, вона, швидше за все, буде бунтувати та зробить усе можливе, щоб не виконувати вашу вказівку. Така поведінка часто зустрічається в неслухняних дітей. Опір виникає інстинктивно й зустрічається не тільки в дітей. Щоб цього уникнути, зберігайте зв'язок із дитиною.
Наприклад, якщо дитина наполягає на тому, щоб дивитися телевізор замість того, щоб лягати спати, змушувати її марно. Коли ви показуєте, що вам не все одно, дитина, швидше за все, буде наполягати на своєму. Діти, що зберігають зв'язок зі своїми батьками, хочуть співпрацювати. Близький зв'язок з неслухняною дитиною допоможе вам упоратися з її поведінкою. Перший крок до цього ви можете зробити вже сьогодні – просто обійміть свого малюка!
Порада № 3. Завжди давайте дитині вибір
У дітей є своя думка з багатьох питань, і їм не подобається, коли їм кажуть, що робити. Якщо ви скажете своєму 4-річному малюку, що о 21 годині йому потрібно лягати спати, він, швидше за все, відмовиться це робити. Дайте дитині вибір замість вказівок. Замість того, щоб змушувати її йти спати, запропонуйте вибрати, яку казку разом почитати перед сном.
Дитина може продовжувати наполягати на своєму та сказати: «Я не ляжу в ліжко!» У такому випадку зберігайте спокій і скажіть: «Ні, ти не вибрала». Повторюйте це стільки разів, скільки буде потрібно, та як можна спокійніше. Коли це буде виглядати, як зіпсована платівка, дитина, швидше за все, поступиться.
Занадто багато варіантів вибору – теж не дуже добре. Наприклад, якщо ви запропонуєте дитині дістати з шафи одяг, в якому вона хоче піти на прогулянку, вона розгубиться. Замість цього краще запропонувати вибрати один з 2-3 варіантів.
Порада № 4. Завжди зберігайте спокій
Якщо кричати на неслухняну дитину, то нормальне спілкування перетвориться на змагання, хто кого перекричить. Дитина може розцінити ваше підвищення голосу як заклик до словесного поєдинку, і це тільки погіршить ситуацію. Візьміть ініціативу в розмові у свої руки й дайте дитині зрозуміти, що їй необхідно поводитися в рамках пристойності.
Зберігайте спокій усіма можливими способами: медитуйте, виконуйте дихальні вправи або слухайте заспокійливу музику. Вмикайте її вдома, щоб дитина теж могла чути.
Порада № 5. Поважайте дитину
Якщо ви хочете, щоб малюк поважав вас і вашу думку, вам потрібно поважати і його. Якщо змушувати дитину діяти певним чином, ви втратите свій авторитет в її очах. Є кілька способів проявити повагу до дитини:
·  Обговорювати разом рішення, а не наполягати на тому, щоб вона виконувала вказівки.
·  Встановлювати розумні правила для всіх дітей і не трактувати їх кожен раз так, як вам зручніше.
·  Співчувати дитині, ніколи не ставитися зневажливо до її почуттів та ідей.
·  Дозволяти дитині самостійно робити те, що в її силах, уникати спокуси робити щось за неї. Цим ви висловлюєте свою довіру.
·  Пояснюйте дитині сенс своїх слів і виконуйте обіцянки.
Показуйте дитині приклад гарної поведінки, адже вона постійно за вами спостерігає. Це золоте правило, яке батьки повинні неухильно виконувати.
Порада № 6. Потоваришуйте з дитиною
Неслухняні діти або діти з сильною волею надзвичайно чутливі до того, як ви з ними поводитеся. Тому завжди стежте за тоном свого голосу, жестами й за тим, що ви говорите. Коли дитині з вами некомфортно, вона робить усе, щоб захистити себе: бунтує, сперечається або проявляє агресію.
Якщо змінити своє ставлення до дитини, вона буде по-іншому реагувати на ваші слова. Замість того, щоб вказувати, що потрібно робити, будьте з малюком на рівних.
Використовуйте фрази на кшталт «Давай спробуємо...», «Як щодо?..» замість «Я хочу, щоб ти...»
Використовуйте веселі заняття, щоб мотивувати дитину зробити що-небудь. Наприклад, якщо ви хочете, щоб вона прибрала за собою іграшки, почніть самі це робити, а дитину призначте своїм «головним помічником». Можна також влаштувати змагання на час, хто швидше прибере іграшки. Пам'ятайте, що головна мета всіх цих дій – стати кращим другом своїй дитині.
Порада № 7. Шукайте компроміси
Іноді краще домовитися та знайти компроміс. Часто діти поводяться зухвало, коли не можуть отримати те, чого хочуть. Поставте дитині кілька запитань: «Що тебе турбує?», «Що трапилося?», «Ти чогось хочеш?», щоб вона розповіла про це. Вона побачить, що ви поважаєте її потреби та берете їх до уваги.
Якщо ви домовляєтеся з дитиною, це не означає, що ви будете виконувати всі її забаганки. Просто будьте уважні до неї й більш розважливі. Наприклад, якщо малюк не хоче лягати в ліжко у встановлений час, домовтеся про варіант, який влаштує вас обох.
Порада № 8. Створіть удома доброзичливу атмосферу
Діти вчаться, коли спостерігають або роблять щось своїми руками. Коли дитина бачить, що її батьки постійно сперечаються між собою, вона вчиться чинити так само. Суперечки між батьками створюють стресову обстановку в будинку, що сильно впливає на настрій і поведінку дитини. Як стверджують психологи, це може викликати соціальну відстороненість і навіть агресію.
Порада № 9. Подивіться на світ очима дитини
Щоб краще зрозуміти поведінку вашого неслухняного малюка, постарайтеся подивитися на ситуацію з його позиції. Уявіть себе на місці дитини й подумайте, чому вона так поводиться. Чим краще ви знаєте свого сина чи доньку – тим легше вам буде справлятися з поганим поводженням і впертістю.
Наприклад, якщо дитина відмовляється робити уроки, можливо, це відбувається тому, що завдання здається їй непосильним. Коли їй складно сконцентруватися або роботи занадто багато, ви можете розбити завдання на маленькі частини, які легко виконати в короткі терміни. Робіть невеликі перерви між завданнями. Так заняття уроками викликатимуть у дитини менше стресу.
Порада № 10. Заохочуйте позитивну поведінку дитини
Іноді ви не будете знати, як упоратися з агресивною поведінкою. Але, діючи необдумано, ви можете ще більше спровокувати негативну поведінку. Наприклад, якщо дитина постійно відповідає «Ні!» на все, що ви їй говорите, подумайте, чи не занадто часто ви самі вимовляєте це слово.
Щоб змінити негативні прояви характеру, психологи радять пограти з дитиною в гру «Так чи ні». За правилами гри, на всі питання дитина повинна відповідати тільки «так» або «ні». Ставте запитання на кшталт «Ти любиш морозиво?», «Ти любиш грати?», «Ти хотів би побачити живого динозавра?» Чим частіше малюк відповідає позитивно, тим сильніше він відчуває, що його чують і розуміють.
Найбільш поширені проблеми з неслухняними дітьми
У міру дорослішання малюка батьки зіштовхуються з багатьма труднощами. Деякі проблеми стають справжнім «каменем спотикання» й вимагають чимало сил і часу для вирішення. Пропонуємо список з декількох найбільш актуальних питань, які можна легко вирішити за наявності правильної стратегії.
Як привчити неслухняну дитину користуватися горщиком або туалетом
Щоб привчити трирічну дитину користуватися туалетом, батькам необхідно:
·  говорити про це з дитиною;
·  пояснювати, що необхідно робити;
·  не ставитися до цього занадто серйозно, особливо, якщо малюк відмовляється користуватися туалетом.
Пам'ятайте, що для того щоб навчити неслухняну дитини користуватися туалетом, буде потрібно більше часу, ніж зазвичай. Проявіть терпіння, хваліть малюка за успіхи.
Дитина та правильне харчування
Іноді діти бувають дуже примхливі, коли справа стосується їжі. Не можна весь час дозволяти малюку їсти тільки те, що йому подобається. Кращий спосіб привчити до правильного харчування – зробити прийом їжі веселим заняттям.
·  проявіть творчість в оформленні страв;
·  дозвольте малюкові брати участь у приготуванні страв, сервіровці столу;
·  переконайте спробувати хоча б шматочок, якщо дитина відмовляється їсти;
·  приготуйте маленькі порції різних страв і дозвольте вибрати те, що їй подобається.
Як же карати неслухняну дитину?
Дітям необхідні правила, дисципліна й чіткі рамки. Вона повинна знати й розуміти, що будь-який вчинок, як хороший, так і поганий, призводить до своїх наслідків. Переконайтеся в тому, що вона знає про наслідки у випадку, якщо порушить установлені правила.
Покарання має застосовуватися негайно, щоб малюк міг зрозуміти, за що його покарано. Як покарання, можна скоротити час на ігри й перегляд телевізійних програм або доручити виконувати дрібні домашні обов'язки. Проявіть творчість у тому, щоб придумати покарання, яке допоможе дисциплінувати дитину. Запам'ятайте: завдання батьків – не покарати, а дати дитині зрозуміти, що її поведінка є неприйнятною.
Джерело: https://childdevelop.com.ua
9 фраз, які відштовхують дітей

Здавалося б, ну що такого, якщо дорослі іноді здаються дитині надокучливими ? Якщо мова йде про знайомих і родичів, з якими бачишся рідко, то в цьому і справді немає нічого особливого. Але от від близьких дитина чекає насамперед розуміння і підтримки, які, в свою чергу, є запорукою її психологічного благополуччя. Ось короткий перелік фраз, які найчастіше дратують дітей. Згадайте, вас теж вони дратували? 
«Тобі ще рано це знати»
«Це не для твоїх вух», «багато знатимеш - скоро постарієш» та інші варіації на тему «ніс не доріс» закономірно викликають протест у дітей будь-якого віку. З точки зору дітей (навіть якщо вони ще не в змозі висловити свою думку), це вельми образлива фраза. Адже по суті вона дає дитині зрозуміти (та ще й у дуже неввічливій формі), що старші не сприймають її серйозно. Особливо неприємно, якщо подібне стається в присутності сторонніх.
"Тому що я так сказав (-ла)"
Типова батьківська відповідь на дитячі «чому» також не вкладається в рамки етикету. Більше того, він демонструє неповагу і зневагу до юного співрозмовника. Як правило, батьки використовують цю фразу, покладаючись на силу свого авторитету, але при цьому забувають, що без взаємної поваги він попросту не життєздатний.
«Ти завжди робиш все не так»
Прислівники «завжди», «ніколи», «вічно», «постійно» входять до числа найуживаніших у дуже багатьох дорослих. Однак категоричні узагальнення із серії «як неакуратно ти все робиш», «ти завжди мені грубіяниш», «ти ніколи не приходиш вчасно», по-перше, найчастіше бувають несправедливими - вже тому, що дитина напевно хоча б інколи обходиться без грубощів і запізнень. А по-друге, такі фрази призводять до результату, прямо протилежного тому, на який розраховують батьки. Замість того щоб допомогти дитині виправитися, вони відбивають всіляку охоту попрацювати над собою.
«Ти не забув, що ...»
У самому формулюванні цього питання вже приховано недовіру до дитини. «Про уроки не забув?», «Змінне взуття не згубив?» подібні батьківські спроби тримати все під контролем приносять дітям мало користі. Вони позбавляють їх можливості самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Одноманітні питання, що задаються по кілька разів на день, сприймаються дітьми як звичне бурчання і, крім роздратування, не викликають жодних емоцій.
"Як справи в школі?"
Це питання, кинуте на ходу, досить часто стає єдиною спробою дорослих налагодити діалог з дитиною. Почувши чергове «нормально», батьки вважають свій обов'язок виконаним і відправляються займатися своїми справами. Хоча, якщо розібратися, дуже прикро, коли мама або тато, замість того щоб поцікавитися, що тебе радує, засмучує або турбує, задає питання виключно про успіхи в навчанні.
«А ось Софійка з сусіднього під'їзду ...»
Багато батьків щиро вірять, що звернені до дітей заклики брати приклад з друзів і однокласників заохочують їх домагатися великих успіхів. Але коли ми ставимо дитині в приклад інших дітей, це викликає лише протест і роздратування із серії «ну і люби свою Дашу». А самі тати з мамами люблять, коли їх з кимось порівнюють?
                                                                                                                                                      Джерело: https://stykit.com.ua 

Особливості розвитку дітей 6-7 років

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)